СВІТОВИЙ БАНК ЗНОВУ ЗАКЛИКАЄ ПОСИЛИТИ РОЛЬ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА У ЦІЛЯХ РОЗВИТКУ

Контактні особи: 

У Вашингтоні:Меррел Так (Merrell Tuck) (202)473-9516

Мобільний: (202) 415-1775

mtuckprimdahl@worldbank.org

Радіо/ТБ: Назанін Атабакі (Nazanine AtabakI) (202) 458-1450

Natabaki@worldbank.org

ВАШИНГТОН, 19 жовтня 2007 р. – В останньому Звіті про світовий розвиток міститься заклик до того, щоб для досягнення мети скорочення крайньої бідності й голоду вдвічі до 2015 р. збільшити обсяг інвестицій в сільське господарство Африки, а також попередження про те, що цю галузь потрібно поставити на перше місце в порядку денному розвитку цього регіону.

У звіті, який має назву "Сільське господарство у цілях розвитку", зазначається, що в останні 20 років агропромисловий і сільський сектори не отримували належної уваги і постраждали від недостатнього фінансування. В той час, як 75% світового бідного населення мешкає у сільських районах, офіційна допомога, яка виділяється на розвиток сільського господарства у країнах, що розвиваються, складає лише 4%. У державах Африки на південь від Сахари, де загальний розвиток значною мірою залежить від сільського господарства, урядова підтримка фермерству також складає лише 4% від загального обсягу витрат, до того ж цьому сектору економіки доводиться сплачувати досить високі податки.

Світовий банк виступає зі стратегією "Сільського господарства у цілях розвитку". У Звіті про світовий розвиток стверджується, що для найбідніших людей зростання ВВП за рахунок сільського господарства приблизно у чотири рази ефективніше знижує рівень бідності, ніж зростання ВВП за рахунок інших секторів.

"Динамічна стратегія "Сільського господарства у цілях розвитку" може бути дуже корисною для країн, що розвиваються, де близько 900 мільйонів сільського населення живуть менше, ніж на $1 на день, при цьому більшість із них працює в сільському господарстві, – каже Президент Групи Світового банку Роберт Б. Целлік (Robert B. Zoellick). – Ми повинні приділяти всім аспектам сільського господарства більше уваги. На світовому рівні країни повинні здійснити життєво важливі реформи, наприклад, скоротити обсяги субсидій, що ведуть до економічних спотворень, і відкрити ринки, а групам громадянського суспільства, особливо фермерським організаціям, слід надати більше прав голосу при визначенні сільськогосподарської стратегії".

Як зазначається у звіті, сільське господарство може запропонувати шляхи виходу з бідності, якщо докласти зусиль для збільшення продуктивності у секторі основних продуктів харчування, надати дрібним фермерам можливості виходу на високовартісні ринки садівництва й городництва, птахівництва, аквакультури і молочного господарства, які швидко розвиваються, а також створити робочі місця у сільській економіці, не пов’язаній з фермерством.

"За останні 15 років розвиток сільського господарства відіграв важливу роль у зниженні рівня сільської бідності у Східній Азії, – заявив Головний економіст і старший віце-президент Світового банку з питань економіки розвитку Франсуа Бурґіньон (Francois Bourguignon). – Завдання полягає в тому, щоб підтримати і розвинути унікальну здатність сільського господарства знижувати рівень бідності, особливо у країнах Африки на південь від Сахари та Південній Азії, де кількість сільської бідноти досі зростає і перевищуватиме кількість міської бідноти упродовж наступних щонайменше 30 років".

Зі свого боку Світовий банк планує і надалі збільшувати свою підтримку на розвиток сільського господарства та сільських регіонів після зниження обсягу кредитування у 1980-х і 1990-х. У 2007 фінансовому році зобов’язання досягли $3,1 мільярдів, позначивши, таким чином, четвертий поспіль рік зростання.

ДЕТАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У звіті висловлюється попередження, що дедалі більші світові потреби у продуктах харчування, кормах і біопаливі, зростання цін на енергію, постійна нестача земельних площ і води, а також вплив кліматичних змін чинять тиск на глобальні запаси харчових ресурсів. Це, у свою чергу, породжує нестабільність цін на продукти харчування в майбутньому.

Сільське господарство споживає 85% водних ресурсів, які використовуються у світі; сільськогосподарська діяльність також призводить до вирубки лісів, деградації ґрунтів і забруднення. У звіті рекомендується вживати заходів для створення раціональніших систем виробництва і окреслено стимули, які можна застосувати для захисту довкілля.

У звіті зауважується, що в сільськогосподарських країнах, де в сільських районах мешкає 417 мільйонів людей, 170 мільйонів з яких живуть менше ніж на $1 на день, сільськогосподарський сектор відіграє важливу роль у загальному розвитку, зниженні рівня бідності та забезпеченні продовольчої безпеки. Більшість таких країн розташовані у країнах Африки на південь від Сахари, де в сільському господарстві працює 65% робочої сили, а частка цього сектора в рості ВВП становить 32%.

Звіт висвітлює проблеми, які потребують негайного вирішення для розвитку країн Африки на південь від Сахари: недостатнє державне фінансування сільського господарства; екстрена донорська продовольча допомога приділяє недостатньо уваги інвестиціям, які підвищують доходи; торгові бар’єри, запроваджені багатими країнами, і субсидії на основні товари, такі як бавовна та олійне насіння; та недооцінка потенціалу мільйонів жінок, які відіграють домінантну роль у фермерських господарствах.

У країнах, що розвиваються, наприклад, Китаї, Індії, Марокко, частка сільського господарства в середньому складає тільки 7% від росту ВВП, однак відставання рівня доходів у сільських районах спричиняє політичне напруження.  Сільському і сільськогосподарському секторам потрібна динаміка, щоб скоротити розрив у рівні доходів між сільським і міським населенням та знизити рівень бідності для 600 мільйонів бідних, не потрапивши при цьому до пастки субсидій або протекціонізму, що перешкоджатиме розвиту і накладе податковий тягар на бідних споживачів.

В урбанізованих країнах, передусім у Латинській Америці, Карибському басейні, Східній Європі та Центральній Азії, частка сільського господарства у зростанні ВВП складає в середньому лише 5%. Проте у сільських районах і досі мешкає до 45% бідного населення, при цьому агробізнес і продовольчі послуги становлять до третини ВВП. Загальна мета полягає у тому, щоб надати дрібним фермерам доступ до сучасних ринків харчових продуктів і організувати добре оплачувані робочі місця у сільських районах.

У звіті зазначається, що багаті країни повинні реформувати політику, яка завдає шкоди бідному населенню. Так, наприклад, важливо, щоб США зменшили рівень субсидій, які занижують ціни дрібних фермерів з країн Африки. У новій галузі біопалива проблема полягає як у загороджувальних тарифах, так і у значних субсидіях, які виділяються багатими країнами, що призводить до підняття цін на продукти харчування і обмежує можливості експорту ефективних виробників країн, що розвиваються.  У звіті також стверджується, що промислово розвинені країни, які в першу чергу спричиняють глобальне потепління, терміново повинні докласти додаткових зусиль для того, щоб допомогти бідним фермерам пристосуватися до кліматичних змін.

-