Поїздка на Дніпровську гідроелектростанцію – передовика сталого розвитку у минулому, теперішньому і майбутньому в Україні

У квітні 2009 року група фахівців Світового банку на чолі з директором у справах України, Білорусі та Молдови Мартіном Райзером і провідним спеціалістом з енергетичних питань Деяаном Остоїчем побувала на Дніпровській гідроелектростанції (відомій як Дніпрогес). Ця гідроелектростанція, розташована на річці Дніпрі в Запоріжжі, є найбільшою в Україні. Дніпророгес є також одним із основних об’єктів, включених до великої Програми реабілітації гідроелектростанцій, частково фінансованої  за кошти позики Світового банку. Дніпрогес посідає центральне місце у стратегії України із підвищення енергетичної безпеки та екологічно збалансованого виробництва електроенергії. Цю програму впроваджує Укргідроенерго (УГЕ) – державне підприємство, яке цього року відзначає своє п’ятнадцятиріччя. Це було більш ніж достатніми причинами для того, щоб група із керівних працівників Світового банку поїхала до Запоріжжя і самостійно перевірила поступ у впровадженні вказаної програми.

Ви не зможете проминути Дніпрогес, коли в’їжджатимете до Запоріжжя. Дамба, яка стримує могутню річку Дніпро і забезпечує виробництво електроенергії, простягається впоперек Дніпра на 800 м у самому центрі міста, і нині має 61 м у висоту. Упродовж своєї багаторічної історії Дніпрогес називали одним із найбільших досягнень програми індустріалізації Радянського Союзу. Планувалося, що Дніпрогес забезпечуватиме електроенергією кілька комбінатів з виробництва алюмінію та комбінат з виробництва високоякісної сталі, які мали бути також побудовані в цьому регіоні. Будівництво цього великого підприємства розпочалося у 1927 році, а виробляти електроенергію гідроелектростанція почала в жовтні 1932 року. Виробляючи близько 650 MВт, Дніпрогес стала найбільшою радянською електростанцією і однією з найбільших у світі на той час.

“Я чув про історію Дніпрогесу”, – зауважив Мартін Райзер, – “а нині настав час власними очима подивитися на це вражаюче досягнення інженерної думки. Коли понад 80 років тому розпочалося спорудження Дніпрогесу, це було величезним й амбіційним будівництвом. Однак, водночас, це проект, спрямований у майбутнє, який сприятиме забезпеченню майбутніх поколінь України безпечним джерелом чистої енергії”.

Протягом Другої світової війни стратегічно важливі дамба та гідроелектростанція були підірвані динамітом. Дамба зазнала дуже серйозних пошкоджень, а споруду електростанції було практично зруйновано. Однак їх було перебудовано, і в 1950 році виробництво електроенергії було відновлено. У 1969 – 1980 роках було побудовано другу чергу гідроелектростанції із плановою виробничою потужністю 836 MВт. Будівництво Дніпрогесу стало базою для створення великих промислових комплексів (із виробництва алюмінію, сталі, хімічної продукції) у цьому регіоні України та для розвитку таких міст як Запоріжжя, Кривий Ріг і Дніпропетровськ. Місто Запоріжжя було побудовано у той сам час, що й гідроелектростанцію. За радянських часів Запоріжжя було значною мірою містом машинобудівної промисловості. Будівництво Дніпрогесу стало першим кроком у створенні каскаду гідроелектростанцій довжиною 1000 км на річці Дніпро. Нині цей каскад гідроелектростанцій складається з шести великих дамб і становить одну з найбільших систем гідроелектростанцій у світі. Нині Україна отримує від гідроелектростанцій близько X відсотків від свого загального обсягу виробництва електроенергії; гідроенергетика є особливо цінною, оскільки допомагає у скороченні викидів у атмосферу парникових газів і може використовуватися як джерело пікового постачання електроенергії, стабілізуючи тим самим всю систему постачання електроенергії загалом.

Однак виробництво електроенергії було не єдиною метою будівництва дамби Дніпрогесу. Коли її було вперше побудовано, рівень води у Дніпрі в Запоріжжі підвищився на 37 метрів, затопивши пороги, розташовані вище за течією. Внаслідок цього стала можливою навігація по Дніпру для торгових суден, тоді як до того лише відважні козаки могли успішно долати швидку течію та пороги поблизу Запоріжжя (справді, якраз напроти дамби Дніпрогесу є острів, де колись розташовувалася Запорізька Січ – “столиця” Козацької землі). Крім того, ця дамба забезпечила захист від повеней і стабільне водопостачання для мільйонів людей, які живуть вздовж Дніпра. Сьогодні дніпровською водою користуються понад 30 мільйонів чоловік. Часто висловлюється думка, що для України річка Дніпро є її життєвою артерією, оскільки більш ніж 50 великих міст, понад 10 000 промислових підприємств, понад 2000 сіл, більш ніж 1000 підприємств, які надають комунальні послуги, та понад 50 000  зрошувальних систем беруть воду з Дніпра. Водосховища системи дніпровського каскаду побудовано для виконання різноманітних завдань, і їхні водні ресурси використовуються для: (i) постачання водою міст, сіл і промислових підприємств, (ii) виробництва електроенергії, (iii) зрошення, (iv) розведення риби, (v) судноплавства (водних транспортних перевезень), та (vi) рекреації.

“Система гідроелектростанцій Дніпровського каскаду використовується для забезпечення різноманітних економічних і соціальних потреб за практично нульових викидів CO2”, – зазначає Дежан Остоїч. “У розрахованій на багаторічну перспективу програмі співпраці з Укргідроенерго, яка розпочалася більш ніж 10 років тому і, як очікується, триватиме до 2017 року, нашою метою є забезпечити належне утримання та оновлення цього унікального ресурсу та його розвиток, який уможливить використання його потенціалу повною мірою”.

Основна мета Проекту реабілітації гідроелектростанцій Світового банку – підвищити ефективність виробництва електроенергії гідроелектростанціями, посилення безпеки дамб і поліпшення екологічних показників завдяки заміні еквівалентного обсягу електроенергії, виробленої електростанціями, що працюють на вугіллі. Цей проект дасть змогу підвищити  встановлену потужність системи гідроелектростанцій Дніпровського каскаду приблизно на   400 MВт та вироблений ними електроенергії приблизно на 500 ГВт-год, що є еквівалентним будівництву нової потужної гідроелектростанції. Крім того, цей проект є першим в Україні проектом із впровадження концепції фінансування скорочення викидів парникових газів та першим Проектом спільного впровадження у рамках Кіотського протоколу в Україні.

Однак плани не обмежуються сказаним вище. Водосховища і береги річки вдовж цього великого каскаду є також потенційними об’єктами для виробництва кількох сотень МВт вітрової енергії , яке потім збільшуватиметься і сприятиме диверсифікації потенціалу відновлювальної енергії гідроелектростанцій Дніпровського каскаду. З допомогою використання технології гідроакумулюючої електростанції, такої як наявна Київська гідроакумулююча електростанція, не-диспетчеризована електроенергія, вироблена на основі енергії вітру, може бути конвертована у високо вартісну електроенергію, вироблену ГЕС, з якою можна буде працювати в робочих режимах національної енергосистеми у час найвищого попиту на електроенергію.  Такі можливості системи гідроелектростанцій Дніпровського каскаду ж запорукою того, що вона й надалі буде серед лідерів сталого розвитку в Україні та в усьому регіоні.