Контакти: Меррелл Так-Прімдал, роб. телефон № (202) 473-9516 Глобальний мобільний зв’язок № (202) 415-1775 mtuckprimdahl@worldbank.org
ВАШИНГТОН, 12 жовтня 2005 року – В оприлюдненому сьогодні звіті Світового банку зазначається, що завдяки стрімкому економічному зростанню та зменшенню нерівності між багатими й бідними, приблизно 40 мільйонів осіб у країнах Центральної та Південно-Східної Європи і колишнього Радянського Союзу вийшли з категорії бідних протягом періоду 1998-2003 років. Згідно з цим звітом, кількість людей, які живуть у бідності, становила в цьому регіоні у 2003 році 61 мільйон осіб або 12% всього населення регіону порівняно з 20% у 1998 році. Для порівняння показника рівня життя у 27 країнах, які розглядаються у звіті Світового банку, у ньому використовувалися обстеження споживання домашніх господарств. Для більшості країн світу використовується абсолютна межа бідності на рівні 2 доларів США в день, що враховує вартість опалювання та теплого одягу, необхідних для життя за холодного клімату. Ще 153 мільйони осіб у регіоні, які живуть на 4 долари в день або менше, розглядаються радше як економічно вразливі, ніж як бідні. “У звіті показано, як країни, які вже постраждали від переходу до ринкової економіки, спромоглися витягти з бідності мільйони людей після фінансової кризи 1998 року в Росії. Така зміна ситуації до кращого свідчить про важливість економічного зростання для формування умов, які сприятимуть поліпшенню життя. Для збереження цієї позитивної тенденції необхідно створити додаткові місця для допомоги людям, які все ще живуть у бідності, особливо у сільській місцевості і деяких з численних невеликих міст регіону”.- зазначив пан Шигео Кацу, віце-президент Світового банку по регіону Європи та Середньої Азії. У звіті рекомендується продовжити реформування підприємств, прискорити зростання в сільській місцевості та забезпечити можливості для регіонів, які залишаються позаду в економічному розвитку. До інших ідентифікованих у звіті пріоритетних реформ належать, зокрема, поліпшення надання базових послуг та забезпечення кращого і більш адресного соціального захисту, насамперед, бідних, що працюють, і дітей. Згідно зі звітом, відновлення зростання у період 1998-2003 років було забезпечене, передовсім, країнами Співдружності незалежних держав (СНД). Головну роль у цьому зростанні відіграла Росія завдяки своїм нафтовим багатствам і важливим місцем у регіональній торгівлі та міграційних потоках. Водночас, інтеграція до Європейського Союзу (ЄС) допомогла розширити ринки та синхронізувати реформи в країнах-кандидатах. Припинення війни у Західних Балканах забезпечило підвищення сприятливості економічного середовища для інвестицій і зростання. Протягом періоду з 1998 до 2003 року масштаби бідності скоротилися в більшості країн регіону. Найвищими показниками абсолютної бідності характеризуються бідні країни Середньої Азії, такі, як Таджикистан, рівень бідності в якому становив 70%, і Південний Кавказ, де в Грузії, наприклад, рівень бідності складав у 2003 році 50%. Водночас, найбільша кількість бідних і уразливих з погляду бідності осіб живе у великих країнах із середнім доходом, таких як Казахстан, Польща, Росія та Україна. До груп населення із найвищим ризиком належать молодь, мешканці сільської місцевості та невеликих міст. Крім того, групами високого ризику є безробітні, громадяни з низьким рівнем освіти та ті, хто належить до меншин, котрі мають менше прав, як, наприклад, роми. Більшість бідних є працюючими бідними. Залежність показників бідності від економічного зростання. Звіт свідчить про те, що в кількох країнах, для яких спостерігається швидке зростання, – наприклад, у Росії та Казахстані – відбувається перерозподіл доходів на користь бідних. Як наслідок, масштаби бідності скорочувалися швидшими темпами, ніж це прогнозувалося. На відміну від цих країн, у Грузії та Польщі не відбулося такого перерозподілу на користь бідних, і бідність фактично зросла. Найвищі показники скорочення бідності спостерігаються для столиць країн. Зростання рівня безробіття. Дуже невелика кількість країн, навіть тих, які досягли найбільших успіхів у подоланні бідності, змогли створити достатню кількість робочих місць. Така неспроможність створювати робочі місця означає зменшення зайнятості; винятком тут є кілька країн, що демонструють швидке економічне зростання, як-от Казахстан, Росія та Україна. У країнах, що недавно стали членами ЄС, і країнах Південно-Східної Європи показник зайнятості, який нині становить 56%, є значно нижчим від так званого лісабонського цільового показника, встановленого Європейським Союзом, – 70%. Нерівність. Результати звіту показують, що нерівність, вимірювана за допомогою обстеження споживання товарів і послуг, зменшилася у всіх країнах СНД. Менш однозначною є ситуація у Центральній і Східній Європі, країнах Балтії та Південно-Східної Європи. Станом на 2003 рік показники нерівності у споживанні для регіону загалом не дуже сильно відрізнялася від цих показників для країн з порівняно незначною нерівністю, таких як країни Східної Азії та навіть деякі з найбагатших країн світу. Однак існує значна регіональна нерівність, як між різними країнами, так і в межах окремих країн.
Недорогий доступ до якісних послуг. Звіт свідчить, що тенденції у сфері доступу до послуг освіти, охорони здоров’я, безпечної питної води, каналізації та опалення є менш позитивними. Зберігається нерівність у доступі до хорошої освіти, охорони здоров’я, надійного постачання води та електроенергії. В окремих випадках ця нерівність зросла, особливо у країнах СНД. У Таджикистані, наприклад, надійність водопостачання знизилася для всіх його жителів, за винятком тих, хто належить до найбагатшої п’ятої частини населення.
Роль державної політики та майбутні перспективи. Звіт попереджає, що у разі, коли збережеться тенденція до економічного зростання без створення робочих місць, за межу бідності зможе вийти менша кількість людей. Якщо не буде змінено тенденції до збільшення нерівності в якості базових послуг, це зменшить користь від зростання. Для прискорення економічного зростання та забезпечення того, щоб воно працювало на користь бідних, автори звіту закликають до: · подальшого реформування підприємств з метою вивільнення ресурсів зі старих і менш продуктивних підприємств і надання їх новим продуктивнішим підприємства; · впровадження політики, яка сприятиме розвитку сільського господарства та села завдяки інтеграції сільської місцевості до решти економіки (це стосується ринків праці та капіталу, доступу до кредитів, торгівлі та послуг; · вжиття заходів щодо створення ширших можливостей у регіонах, котрі відстають за темпами економічного розвитку; · поліпшення якості базових послуг і збереження їх доступності для бідних та · подальшого вдосконалення системи соціального захисту. “Ми передбачаємо, що за нинішніх рівнів зростання у 2007 році близько 40 мільйонів людей все ще будуть бідними та приблизно 110 мільйонів будуть економічно уразливими. Зважаючи на це, а також на наявність небезпек для виконання завдань людського розвитку, вкрай необхідно, щоб уряди працювали над прискоренням економічного зростання та забезпеченням того, щоб усі мали від нього користь”, – такий висновок робить Aсад Aлам, керівник групи, що працювала над звітом, і керівник сектора в управлінні Світового банку з гендерних питань, бідності та макроекономіки ЕСА. -- |
RSS