П’ятірка за журналістські розслідування

Бути професійним журналістом в Україні та викривати факти корупції – часто ризикована і невдячна справа. Тільки за останнє десятиліття в країні загинули 6 репортерів. Найгучніше вбивство, 16 вересня 2000-го року Георгія Гонгадзе, розслідується правоохоронцями досі. Ця справа наразі має всі перспективи стати білою плямою української політичної історії.  

В яких умовах нині працюють українські засоби масової інформації? Наскільки важко інформувати суспільство про діяльність влади? Як покращити ситуацію з висвітленням суспільно-важливих тем? Як громадяни можуть ефективно відстоювати свої права на місцевому рівні? В квітні ці проблеми обговорювались в офісі Світового банку після завершення конкурсу для тих журналістів регіональних ЗМІ, які висвітлюють зловживання в житлово-комунальному господарстві та медичній сфері та показують позитивні приклади того, як пересічні громадяни протистоять проявам корупції. Саме ці два  сфери  викликають в громадян чи не найбільше нарікань.

«Боротьба проти корупції – це завдання для всього суспільства. І нам важливо чути те, що громадяни вже роблять. Ці дії ми готові пропагувати через нашу мережу.», - зазначив в своєму зверненні до репортерів Мартін Райзер, Директор  Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови «Ми демонструємо, що з корупцією можна боротись попри всі складнощі та поразки. Без участі журналістської спільноти наступ на корупцію може бути повільним. І навпаки, завдяки вашій праці - Україна здатна досягти значного прогресу».

Представництво Світового банку в Україні нагородило п’ятьох журналістів: Ігора Грищенка з Чернігова, Олега Перетяку з Луганська, Олега Оганова та Ярослава Чепурного з Миколаєва та Ганну Павлюк з Херсона. В своїх статтях репортери продемонстрували приклади того, як громадяни можуть успішно боротись з корупцією в сфері надання медичних та комунальних послуг. Зокрема було відзначено серію публікацій миколаївських журналістів Олега Оганова та Ярослава Чепурного про боротьбу пенсіонерів з місцевою енергетичною компанією, яка нараховує людям високі та необґрунтовані штрафи.

«Ми жахнулись, коли зіткнулись з тим розмахом зловживань, які здійснював монополіст. Наприклад, коли енергетики тягли громадян до суду за несплату послуг, насправді порушником була енергетична компанія», - розповів Ярослав Чепурной. За його словами: «В своїх публікаціях ми дали практичні поради тих співробітників, які раніше працювали в енергокомпанії. Ці колишні працівники зараз допомагають людям вигравати суди проти монополіста».

Інший переможець Олег Перетяка є професійним лікарем. Журналістику він вважає своїм хоббі і дуже нарікає на те, що влада часто взагалі заплющує очі на висновки журналістських розслідувань. «На жаль, наші публікації не завжди є тим інструментом, який допомагає боротись з корупцією. Відколи я займаюсь розслідуваннями можу сказати, що дієвість моїх статей не є великою. Правоохоронні органи, місцева влада, на жаль, не завжди реагують на такі публікації. Нерідко герої статей ростуть в своїй службовій кар’єрі», - дещо сумно визнав Олег Перетяка.

Водночас, Ігор Грищенко повідомив, що в його рідному місті Чернігів влада таки реагує на статті-розслідування: «В нас невелике місто – 300 тисяч населення, майже всі один одного знають. І тому прокуратура реагує. Можливо, не так активно, але реакція є. І ще мені приємно, що люди теж відгукуються на статті. До мене щотижня в офіс або приходять, або телефонують десятки людей. Вони цікавляться тим, що треба робити для відстоювання своїх прав».

Ганна Павлюк публікує свої матеріали в херсонській газеті «Вгору». Цей щотижневик має своє спеціальне бюро журналістських розслідувань. Зараз його репортери досліджують близько 10 резонансних тем. Серед них - зловживання в правоохоронних органах та житлово-комунальному господарстві, провали медичної системи, знищення компаніями-забудовниками міських парків. Крім журналістики Ганна Павлюк є активістом однієї з громадських організацій. За її словами: «Зараз в місті існує активний рух громадськості проти забудови одного з центральних парків та знесення міського стадіону. Крім постійних особистих зустрічей активісти також координують свою діяльність через Facebook». 

Те, що навіть найкращі журналістські розслідування не змінять в один момент українське суспільство, визнав відомий правозахисник та колишній радянський дисидент Семен Глузман. В СРСР лікар-психіатр Семен Глузман був покараний на 10 років таборів та заслання за те, що критикував використання психіатрії в політичних цілях. «Кожен з нагороджених журналістів залишається Дон-Кіхотом. І Світовий банк нічого не змінить, навіть, якщо віддасть Україні всі гроші. Просто корупції буде більше. Це сумні слова, але це реалістичні слова. І я дуже дякую вам молоді люди за те, що ви в цій країні щось робите. Я думаю, що квіти виростуть. Коли – не знає ніхто, але вони виростуть», - так дуже метафорично відзначив журналістську сміливість один з найвідоміших в Україні борців за права людини.

Але попри всі складнощі зі свободою слова, в українському суспільстві досі зберігається високий попит на журналістські розслідування. Це визнали всі учасники зустрічі. Репортери пообіцяли і надалі залишатись в своїй професії. Переможці журналістського конкурсу також домовились постійно обмінюватись інформацією про найкращі методи боротьби громадян з корупцією. Одним з найбільш ефективних методів розповсюдження інформації  було визнано Інтернет, оскільки він є тією мережею, яка перебуває поза впливом будь-якого корумпованого та впливового чиновника.

Віктор Заблоцький, координатор представництва Світового банку в Україні по роботі з медіа